Патогенез та ефективна стратегія лікування психозів
Анотація
В статті розкрита умовно рефлекторна сутність переконань та описаний механізм формування маячного переконання і причини несприйняття раціональних аргументів, що його спростовують. Також зазначена схема розвитку психозів від зародкової стадії до суттєвого відхилення картини світу від реальної. Заразом пояснено яким чином можуть існувати масові психози і описана ефективна стратегія лікування психозу та наведений приклад лікування психотичного прояву при посттравматичному стресовому розладі за рахунок багаторазового відтворення обстановки, що нормалізує психіку.
Помилковість загальноприйнятого погляду на шизофренію
За матеріалами книги Петера Фалькая, Яноша Кальмана, Фідес Софії Хаймкес, Золтана Шарканя "ШИЗОФРЕНІЯ ЯК ВОНА Є. КНИГА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОРЯД”: “Шизофренія - хронічне психічне захворювання, що призводить до розладу мислення, змін сприйняття дійсності та поведінки… Попри те, що шизофренія є хронічним захворюванням, вона піддається лікуванню за допомогою лікарських препаратів...”.
На сьогоднішній день вважається, що шизофренія – це органічне порушення у роботі мозку.
Якщо казати мовою техніки - прийнято гадати, що в голові відбувається апаратна поломка, тому програми починають неправильно працювати, хоча насправді проблеми з'являються у роботі прошивки, тобто відбувається програмний, а не апаратний збій.
Умовно рефлекторна природа переконань
Людству добре знайомі поняття умовного рефлексу та навички. Відомо, що навичка є або умовним рефлексом, або динамічним стереотипом.
Заразом для того, щоб зрозуміти чи має переконання умовно рефлекторну природу спочатку доцільно визначити чи має умовно рефлекторну природу знання ( під знанням мається на увазі механізм пам’яті певної інформації ). Для цього можна описати поняття навички і знання та порівняти їх описи.
Отже, навичка - це здатність доведеного до автоматизму виконання певної дії або послідовності дій, тобто здатність виконувати певну дію або послідовність дій без поелементного контролю.
Знання - це здатність доведеного до автоматизму відтворення у думках образу чи послідовного ланцюжка образів, пов’язаних з деяким предметом знання.
Наприклад, якщо людині потрібно розказати вірш, але, роблячи спроби, вона помиляється, то їй необхідно відточувати свою майстерність до того моменту, поки вона не почне постійно згадувати вірш правильно. Тобто, згадувати можна буде без поелементного контролю.
Отже знання, як і навичка, проявляється як здатність доведеного до автоматизму виконання дії або дій, а саме відтворення у думках образу чи послідовного ланцюжка образів, пов’язаних з предметом знання.
В умовах відсутності відтворення, з часом, знання, як і навички, забуваються. Тобто знання та навички мають однакову природу розформування.
Про методики формування знань написано чимало. Всі ці методики тими чи іншими шляхами зводяться до повторення, тобто повторення є загальноприйнятим способом навчання.
Таким чином, знання, як і навичка, є здатністю доведеного до автоматизму виконання дії або дій, знання, як і навичка, досягається повторенням, знання, як і навичка, забувається з часом.
Єдина відмінність між знанням та навичкою полягає в тому, що прийнято вважати їх предметом. Навичка асоціюється з фізичними діями, а знання з відтворенням у думках вербальних або візуальних, аудіальних, кінестетичних чи змішаних образів. Заразом ця відмінність ніяк не стосується умовно рефлекторної природи знань.
Отже
Знання = Умовний рефлекс або Динамічний стереотип = Сума ( Повторення-i* Думка-i ), де i приймає значення від 1 до числа кількості простих умовних рефлексів, що складають знання
Те чи буде знання повторюватись у відповідних для нього ситуаціях залежить від наявності таких ситуацій та від того чи буде знання визнаватись вірним.
Те чи буде знання визнаватись вірним залежить від того чи буде воно чимось підтверджуватись або заперечуватись.
Підтверджуватись або заперечуватись знання можуть за допомогою інших знань та інформації, що сприймається, тобто за допомогою того, що відомо або стає відомо людині стосовно предмету знань, зокрема даних, отриманих за рахунок роботи набору звичних шаблонів сприйняття, таких як оцінка загального визнання інформації або авторитетності джерела.
Також для більшості людей підтвердженням або запереченням знання є емоційний ряд, який виникає від роздумів над знанням.
За умови відсутності заперечень, чим більше знання матиме підтверджень та чим більше буде повторене ( або лише чим більше буде повторене), тим більше людина буде в ньому впевнена.
Заразом знання, в якому людина впевнена, називається переконанням.
Від впевненості у знаннях залежить оцінка інформації, що їм суперечить або їх підтверджує.
Так, наприклад, якщо в людини є деяке переконання X та збільшується впевненість у знанні Y, що суперечить X, то у випадку коли людина стане більш впевненою у Y, ніж у X, X може бути визнане помилковим.
Водночас впевненість у знаннях ніяк не впливає на їх умовно рефлекторну сутність, тобто
Переконання = Впевненість * Знання = Впевненість * Умовний рефлекс або Динамічний стереотип
Патогенез психозів
Для діагностування психозу необхідно і достатньо враховувати два критерії:
1. Наявність переконання, що не відповідає дійсності - будемо називати таке переконання неправдивим.
2. Неспроможність пацієнта змінити неправдиве переконання за рахунок сприйняття аргументів, що доводять його помилковість - будемо називати таку неспроможність ірраціональним збереженням неправдивого переконання.
Ірраціональне збереження неправдивого переконання
Якщо справа стосується емоційно значущого неправдивого переконання, то ірраціональне збереження неправдивого переконання виявляє більшість представників виду Homo sapiens.
Явище має п’ять основних причин:
1.Будь-який образ, що суперечить емоційно значущому переконанню викликає в абсолютної більшості людей відчутну деструктивну емоційну реакцію, тобто є неприємним для сприйняття, через що виникає бажання заперечити такий образ з метою збереження емоційного комфорту.
Водночас якщо людина страждає на психічний розлад, пов’язаний з підвищеним рівнем деструктивних емоцій, то у порівнянні з нормою їй значно неприємніше сприймати образ, що суперечить емоційно значущому переконанню, тому в неї виникає значно більше бажання заперечити такий образ з метою збереження емоційного комфорту.
2.В процесі становлення особисості, зіштовхуючись зі звинуваченнями в неправоті, замість визнання помилки, більшість намагається шукати аргументи, що доводять їхню правоту.
Вивертаючи ситуацію на свою користь люди отримують тактичну вигоду, але водночас потрапляють у стратегічний глухий кут: формується звичка в емоційно значущих ситуаціях здійснювати пошук аргументів, що доводять власне переконання навіть якщо воно є неправдивим.
3.Людина має здатність концентруватись на бажаному, не замислюючись над тим, що суперечить її думці.
4.Більшість представників виду Homo sapiens не знає, що правильне визначення істинності будь-якого положення зводиться до побудови пов'язаної з ним максимально, наскільки це можливо, повної абсолютно несуперечливої аксіоматичної системи з подальшим визначенням правдивості досліджуваного положення в межах побудованої системи.
Через відсутність правильного розуміння поняття істинності, люди дозволяють собі ігнорувати факти та допускають протиріччя у своїх знаннях.
5.Коли представник виду Homo sapiens намагається виправдати певну думку, його мозок може видавати аргументи, що одночасно є цілком логічними в контексті цієї думки та помилковими в контексті усіх знань, збережених у мозку.
Водночас у більшості людей з причин, вказаних у попередніх 4-х пунктах, сформована звичка за допомогою концентрації оцінювати інформацію лише в межах певної бажаної концепції, а не своїх знань в цілому.
Таким чином більшість людей, намагаючись виправдати емоційно значущу думку, може вдаватись до аргументів, які самі ж вважатимуть безглуздими поза контекстом захисту власної правоти.
Отже більшість представників виду Homo sapiens виявляють ірраціональне збереження неправдивих емоційно значущих переконань, адже таким чином намагаються зберігати емоційний комфорт та слідують звичці в емоційно значущих ситуаціях здійснювати пошук аргументів, що доводять власне переконання навіть якщо воно є неправдивим. Окрім цього люди мають здатність концентруватись на бажаному, не замислюючись над тим, що суперечить їх думці, та заразом через відсутність правильного розуміння поняття істинності, дозволяють собі ігнорувати факти і допускають протиріччя у своїх знаннях. Водночас більшість представників виду Homo sapiens може вдаватись до аргументів, які самі ж вважатимуть помилковими поза контекстом захисту власної правоти.
Формування неправдивого переконання
Формування неправдивого переконання починається з виникнення бажаної неправдивої думки, яка згодом стає переконанням за рахунок повторень або поєднання повторень з підтвердженням за допомогою аргументації, яку людина віднаходить за схемою схожою до схеми ірраціонального збереження неправдивого переконання з різницею в тому, що поки неправдива думка не стала переконанням, людина менш схильна до ірраціонального мислення та може виявляти поведінку, що діагностується як межовий розлад особистості.
Генералізація психозу за рахунок ірраціональної аргументації неправдивих емоційно значущих переконань
Як було зазначено раніше, відстоюючи емоційно значуще переконання більшість людей можуть вдаватися до аргументів, які вони самі вважатимуть безглуздими поза контекстом захисту власної правоти.
Водночас при повтореннях ситуації, коли хвора на психоз людина відстоює маячне переконання якимось неправдивим аргументом, згодом виникає переконання в цьому аргументі, за рахунок чого картина світу віддаляється від реальної, тобто відбувається генералізація психозу.
Заразом переконання у неправдивому аргументі може виникати не лише через повторення використання аргументу для доведення істинності маячного переконання, а і за рахунок поєднання повторень з підтвердженням неправдивого аргументу за допомогою доказів, які людина віднаходить за схемою схожою до схеми ірраціонального збереження неправдивого переконання з різницею в тому, що за відсутності переконання у неправдивому аргументі людина більш схильна до раціональної оцінки такого аргументу.
Ефективна стратегія лікування психозу
Оскільки причиною несприйняття психотиками аргументації, яка спростовує їх неправдиві емоційно значущі переконання, є ірраціональне збереження неправдивого переконання, лікування психотичних проявів зводиться до багаторазового формування в пацієнта бажання критично подивитись на свою картину світу.
Якщо вам не вдасться змалювати нормалізуючий психіку посил таким чином, що він стане для людини більш привабливим, ніж маячна ідея, спроби будь-якого пояснення можуть лише погіршити стан пацієнта через можливе закріплення неправдивих переконань за рахунок неправдивих аргументів, якими пацієнт спробує відстояти свою думку.
В ідеалі для приведення психотика до здорового глузду необхідно сформувати у нього прагнення до повноти та несуперечності знань за рахунок таких аргументів, які надалі забезпечать збереження вказаного прагнення без участі лікаря.
Водночас необхідно пам'ятати, що у випадках коли пацієнт після усвідомлення помилковості певного неправдивого переконання з часом забуває посил, який його спростовує, патологічна картина світу повертається в міру забування нормалізуючих психіку аргументів.
В такому разі потрібно стежити за тим, щоб пацієнт систематично повторював пройдений матеріал.
Також варто відмітити, що медикаментозна терапія допомагає в лікуванні психозу за рахунок зменшення ступеню емоційного дискомфорту, що виникає від сприйняття фактів, які суперечать емоційно значущим неправдивим переконанням. Пацієнт стає більш схильним до того, щоб замислитись над лікуючими психіку аргументами.
Умовний рефлекс, що призвів до психотичної поведінки
Пацієнт: хлопець 23-х років.
Пережиті події: знайомий заманив на дворову територію заміського будинку, де хлопчині намагалися навіяти, що чоловік, який там знаходився, є Богом. Ніколи не стикавшись із подібним, парубок вирішив щоразу при згадці Бога прокручувати в голові логічний ланцюжок оцінки сказаного на предмет навіювання.
Патології, що виникли: стійкий емоційний дискомфорт з відчуттям кому в області грудей. Водночас приблизно через два тижні після подій під час дружньої зустрічі з людьми, яких хлопець знав багато років, коли один з них жартома назвав іншого чи то експропріатором, чи то кимось подібним до цього, в парубка виникли думки стосовно того чи є його друг за фактом тим, ким його назвали і чи не намагаються йому це навіяти.
Класична діагностика і лікування: завідуючим РКПЦ 1-ї Київської ПНЛ ім. Павлова Свинарьовим В.І. був поставлений діагноз поліморфний психотичний розлад та прописаний наступний курс препаратів: 1. Сульпірид по 100мг вранці, 2. Адаптол 1/2т. вранці в обід та на ніч, 3. Клопіксол 1т. 2мг на ніч. 4. Сонапакс 1т. 10мг на ніч.
Умовно рефлекторний патогенез психотичної поведінки: через багаторазове відтворення ситуації, коли при згадці Бога хлопець прокручував в голові логічний ланцюжок оцінки сказаного на предмет навіювання, сформувався умовний рефлекс, що був асоціативно проявлений з причини рівності понять Бог та експропріатор ( чи то хтось подібний до цього ) в частині координати владного впливу.
Приклад лікування психотичного прояву при посттравматичному стресовому розладі за рахунок багаторазового відтворення обстановки, що нормалізує психіку
Пацієнт: дівчина 24-х років.
Пережиті події: побиття, поєднане з неодноразовою наругою.
Патологія, що виникла: боязнь перебування у суспільстві за наявності поруч незнайомих чоловіків. За словами дівчини, їй сковувало рухи та бачилися кривдники серед перехожих. Стан речей, що склався, призводив до того, що вона була не в змозі виходити з дому без супроводу.
Класичне лікування: прогнозований час реабілітації – від півроку. Діагностування проводилось у стаціонарі прикордонного відділення 1-ї Київської ПНЛ ім. Павлова.
Лікування за рахунок багаторазового відтворення обстановки, що нормалізує психіку: через кілька тижнів після психотравмуючих подій ми разом із дівчиною відвідали фестиваль електронної музики Global Gathering Ukraine. Ситуація на подібних заходах відбувається таким чином, що в полі зору постійно з'являються нові і нові люди (зокрема чоловіки) з гарним настроєм і задоволеними обличчями.
Так вийшло, що я періодично залишав дівчину на самоті, після чого наступного дня без мого супроводу вона змогла сходити в магазин за продуктами, а потім самостійно на громадському транспорті з'їздила в гості до мами і назад.
Таким чином, за рахунок багаторазового потрапляння в ситуацію, коли дівчина побачила незнайомого чоловіка і не злякалася, можливість самостійно перебувати в суспільстві та взаємодіяти з незнайомими чоловіками повернулася до неї за одну ніч.
Психоквантова экстраполяція - метод лікування фобій та ПТСР
!!! УВАГА !!! ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ методу психоквантової екстраполяції НЕ ПРОВОДИЛИСЯ, тому описана інформація має теоретичний характер !!!
Анотація
В статті запропонований метод лікування фобій та посттравматичних стресових розладів, що спирається на явище поведінкової спеціалізації нейронів і полягає у розбитті образу, який викликає патологічну реакцію, та всього, що з ним асоційовано, на найдрібніші складові з подальшим створенням позитивного психоемоційного навантаження для таких складових у контекстах, що є сторонніми для образу, викликаючого патологічну реакцію.
Підґрунтя та опис методу
Метод психоквантової екстраполяції ґрунтується на такому понятті нейробіології, як "Нейрон бабусі", або як його ще називають "Нейрон Дженніфер Еністон".
Водночас це поняття прийнято називати поведінковою спеціалізацією нейронів. Суть явища полягає в тому, що у мозку є група нейронів, яка активується лише у разі, коли людина стикається з якимось конкретним об'єктом.
Так нейрохірург Каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі Іцхак Фрід виявив нейрон, що проявляв активність лише коли пацієнти дивились на фотографії Дженніфер Еністон. Коли лікар показував пацієнтам фото інших людей, місць, або тварин, нейрон мовчав. Заразом після оприлюднення Фрідом свого відкриття були знайдені нейрони, що відповідають за сприйняття інших людей, наприклад, Джулії Робертс, Геллі Беррі чи Кобі Браянта.
Для наочності опису механізму роботи психоквантової екстраполяції, розглянемо нейрони, що спеціалізуються на сприйнятті чорного кольору, а також оцінимо схему лікування умовної хвороби – фобії людей у чорному одязі.
Отже, що нам відомо про нейрони, які спеціалізуються на сприйнятті чорного кольору ?
Ми знаємо, що ці нейрони беруть участь тільки в обробці чорного кольору і всього, що пов'язане з чорним кольором. При цьому незалежно від того, дивиться людина на чорну машину або тримає в руках чорну кішку, за сприйняття чорного кольору відповідає та сама група нейронів.
Таким чином, існує можливість знизити ступінь страху людей у чорному одязі за рахунок використання стороннього контексту, в якому чорний колір нестиме позитивне навантаження.
Якщо в рамках стороннього контексту вдасться сформувати стійке позитивне психоемоційне сприйняття чорного кольору, то ступінь страху людей у чорному одязі зменшиться автоматично.
Так, наприклад, якщо у дівчини після того, як над нею знущався чоловік у чорному одязі, виникла фобія людей у чорному одязі, можна подарувати їй гарну прикрасу з фрагментами чорного кольору, у разі любові до тварин, можна організувати їй спілкування з чорним котом або собакою, тощо.
Загальна схема роботи методу
Виходячи з вищевказаного, опишемо загальну схему роботи психоквантової екстраполяції.
Насамперед нам треба розкласти образ або образи, викликаючі патологічну реакцію, а також все що з ними асоційовано на найдрібніші складові. Отримані складові називатимемо психоквантами, а описане розбиття психоквантуванням.
Далі необхідно вкраплювати психокванти образу або образів, які викликають патологічну реакцію, у сторонні сильно позитивні для пацієнта контексти.
Таке вкраплення буде екстраполяцією отриманих психоквантів у контекстну область, що є зовнішньою для образу або образів, викликаючих патологічну реакцію. Звідси, власне, і назва методу – психоквантова екстраполяція.
!!! ВАЖЛИВО !!! Дуже важливо не переборщити з отриманими психоквантами в сторонніх контекстах. Якщо перестаратися з вкрапленнями, то велика кількість психоквантів може призвести до виникнення асоціації з самим образом або образами, що викликають патологічну реакцію, внаслідок чого патологія може охопить образи з контексту, який раніше був для неї стороннім !!!
Вагомий позитивний аспект використання психоквантової екстраполяції
При використанні психоквантової екстраполяції, у пацієнта не буде виникати прямого зіткнення з образом або образами, які викликають патологічну реакцію, що має підвищити рівень комфорту проведення психокорекції.
